Skyrunning – окрема дисципліна трейлранінгу зі своїми критеріями. Сучасна Міжнародна федерація skyrunning (ISF), створена 2008 року італійцем Маріно Джакометті як продовження започаткованого ним руху, визначає skyrunning як біг гірським рельєфом на висоті понад 2000 метрів із середнім ухилом траси не менше 6%, де окремі ділянки можуть сягати 30% крутизни.
На таких схилах кожен крок навантажує стопу інакше, ніж на рівній поверхні, тому вибір спорядження тут – не лише питання комфорту, а й один із чинників, що впливають на здатність успішно долати дистанцію. І коли йдеться про забіги на 100+ кілометрів, навіть такі дрібниці, як трекінгові шкарпетки https://protector.ua/trekinhovi-shkarpetky-products/, спортсмени обирають не менш уважно, ніж кросівки чи спортивний одяг.
Ворог номер один на дистанції
За даними компанії Sidas, офіційного партнера UTMB Mont-Blanc, близько 20% сходів із дистанції на цій легендарній гонці пов’язані саме з проблемами стоп – не втомою чи травмами колін, а мозолями, чорними нігтями та перегрівом.
Основними чинниками стають поєднання тертя, вологи й тепла. Якщо на класичному марафоні ці фактори діють кілька годин, то під час гірського ультрамарафону – десятки годин поспіль. На найдовших стартах цей час може перевищувати чотири доби, тому кожна зайва крапля поту чи складка тканини здатна перетворитися на серйозну проблему ще задовго до фінішу.
Кам’янисті схили ставлять окремі вимоги
Маршрути skyrunning часто проходять через кам’янисті стежки, курумники, осипи та снігові ділянки. На такому рельєфі дрібні камінці, пісок і гравій легко потрапляють усередину взуття майже з кожним кроком. Кожна незапланована зупинка, щоб витрусити кросівок, забирає час, а сторонні частинки всередині взуття значно посилюють тертя.
Саме тому досвідчені трейлраннери обирають шкарпетки зі щільною посадкою навколо щиколотки у поєднанні з гетрами. Разом вони закривають проміжок між взуттям і ногою, зменшуючи ймовірність потрапляння всередину камінців і піску.
Подвійний шар і зміна шкарпеток посеред гонки
Ще одне поширене рішення – шкарпетки з подвійною конструкцією, де внутрішній гідрофобний шар відводить вологу від шкіри, а тертя частково переноситься між шарами тканини, зменшуючи навантаження на шкіру.
На дистанціях понад 200 кілометрів спортсмени йдуть ще далі: змінюють шкарпетки прямо на пунктах харчування, а нерідко – і взуття. На гонках на кшталт Moab 240 регулярна заміна шкарпеток і взуття вважається поширеною практикою, яка допомагає контролювати вологу, зменшувати тертя та знижувати ризик утворення пухирів.
На перший погляд шкарпетки здаються найменш значущою частиною спорядження для гірського ультрамарафону. Насправді саме вони безперервно контактують зі шкірою протягом десятків, а іноді й сотень тисяч кроків. Тому досвідчені скайранери приділяють їх вибору не менше уваги, ніж кросівкам, рельєфу маршруту чи стратегії проходження дистанції.